Стратегія
розвитку інформаційного суспільства в Україні.
Мета,
принципи, цілі, стратегічні цілі та завдання державної політики.
Метою Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні є
формування сприятливих умов для розбудови інформаційного суспільства,
соціально-економічного, політичного і
культурного розвитку країни
з ринковою економікою, держави, що керується європейськими політичними й
економічними цінностями, поліпшення якості
життя громадян, створення широких можливостей
для задоволення потреб
і вільного розвитку особистості, забезпечення
конкурентоспроможності України, удосконалення системи державного управління на
основі використання ІКТ.
Реалізація
цієї мети неможлива без комплексного застосування таких принципів:
–рівноправного партнерства органів
влади, громадян та бізнесу;
–співпраці,
співучасті та співвідповідальності суб’єктів інформаційного суспільства за
формування та реалізацію державної політики в інформаційній сфері;
–децентралізації та деконцентрації
органів влади;
–свободи та рівності доступу до
інформації;
–визнання основних
прав і свобод
людини в інформаційному суспільстві, надання державних
гарантій повного та вільного доступу до інформації та
знань, свободи волевиявлення
та самореалізації в національному інформаційному просторі для
кожної людини;
–професіоналізму, прозорості та
відкритості органів влади;
–інформаційної безпеки;
–постійного навчання;
–єдиних технічних стандартів та
інтероперабельності;
–технологічної нейтральності;
–підконтрольності та
підзвітності органів влади
громадянам та суспільству;
–прийняття державних
гарантій пріоритетного розвитку
ІКТ та е-комунікацій;
–чіткого розмежування повноважень і
скоординованої взаємодії органів державної влади;
–сумлінного виконання взятих міжнародних
зобов’язань;
–гарантованості повного ресурсного
забезпечення національних програм та проектів, які стосуються розвитку
інформаційного суспільства.
У проекті стратегії на основі
вищевказаних принципів та Закону України
«Про
основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 –2015 роки» сформовано стратегічні цілі
державної політики в цій сфері:
–прискорення розробки
та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усі
сфери суспільного життя;
–розвиток електронної економіки;
–забезпечення комп’ютерної та
інформаційної грамотності населення і державних
службовців, насамперед шляхом
створення системи освіти,
орієнтованої
на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості та
забезпечення неперервності навчання;
–розвиток
національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція із світовою
інфраструктурою;
–упровадження сучасних ІКТ в державне
управління (е-урядування), в охорону здоров’я (е-охорона здоров’я), в культуру
(е-культура), в освіту (е-освіта), у науку (е-наука), в охорону навколишнього
середовища (е-екологія), у бізнес (е-комерція) тощо;
–підвищення якості
та доступності адміністративних послуг
для громадянина та бізнесу, спрощення процедур і скорочення
адміністративних витрат;
–деперсоніфікація надання
адміністративних послуг громадянам
і бізнесу як інструмент зменшення рівня корупції;
–розвиток електронної
демократії (е-демократія) та
електронної економіки (е-економіки);
–забезпечення доступу
до надбань культурної
спадщини України шляхом їхнього
оцифровування, забезпечення накопичення та збереженості електронних документів
та електронних інформаційних ресурсів;
–досягнення
ефективної участі всіх регіонів у процесах становлення інформаційного суспільства
шляхом децентралізації та
деконцентрації, підтримки регіональних і місцевих ініціатив;
–захист
інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту
чутливої інформації про особу та персональних даних, авторського права,
підтримки демократичних інститутів
та мінімізації ризиків
«інформаційної нерівності»;
–забезпечення
відкритості інформації про діяльність органів державної влади й місцевого
самоврядування, розширення доступу до неї та надання можливості безпосередньої участі
людини та інститутів
громадянського суспільства в процесах
підготовки та експертизи
проектів
політико-адміністративних
рішень, контролю за результативністю й
ефективністю діяльності органів державної влади та органів місцевого
самоврядування;
–удосконалення інформаційного
законодавства;
–покращання стану інформаційної безпеки.
Основними
завданнями розвитку інформаційного суспільства в Україні проектом стратегії
визначено:
–сприяння кожній людині на засадах
широкого використання сучасних ІКТ створювати інформацію і знання,
користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати послуги;
–створення гарантій для волевиявлення та
самореалізації людини в інформаційному суспільстві, забезпечення вільного
доступу до інформації та знань;
–повномасштабне входження України до
глобального інформаційного простору;
–випереджальний
розвиток інформаційного сектору економіки, який активно взаємодіє з іншими
секторами економіки з метою підвищення темпів економічного зростання
і гармонізації структури
національного господарства;
–упровадження новітніх
ІКТ в усі
сфери суспільного життя
і в діяльність органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, у тому числі в процесі реалізації
ініціативи «Партнерство «Відкритий уряд»» та електронного урядування;
–гармонізація національного
законодавства з європейським, дотримання цілей
та принципів, проголошених
Організацією Об’єднаних Націй, Декларацією принципів та Плану дій,
напрацьованих на всесвітніх самітах з питань інформаційного суспільства
(Доповідь про стан інформатизації та розвиток інформаційного суспільства в
Україні за 2012 р. (проект) // Державне
агентство з питань
науки, інновацій та
інформатизації України (http://www.dknii.gov.ua)
Поняття інформаційного суспільства
Визначення
поняття "інформаційне суспільство" є доволі дискусійним в наукових
колах. Як правило науковці намагаються окреслити основні, фундаментальні ознаки
такого суспільства.
Інформаційне суспільство - це
суспільство з економічним
укладом, в якому виробництво інформаційних продуктів і надання
інформаційних послуг переважають над усіма видами соціально-економічної активності людей
укладом, в якому виробництво інформаційних продуктів і надання
інформаційних послуг переважають над усіма видами соціально-економічної активності людей
Здебільшого,
суспільство вважається інформаційним,
якщо:
1. Будь-хто, будь-де й у будь-який час можуть одержати
за відповідну плату чи безкоштовно на основі автоматизованого доступу і систем
зв'язку будь-яку інформацію і знання, необхідні для їхньої життєдіяльності і
рішення особистих і соціально значущих задач.
2. У суспільстві виробляється, функціонує і доступна
будь-якому індивіду, групі чи організації сучасна інформаційна технологія.
3. Існують розвинені інфраструктури, що забезпечують
створення національних інформаційних ресурсів у обсязі, необхідному для
підтримки науково-технологічного й соціально-історичного прогресу, що постійно
прискорюється.
4. Відбувається процес прискореної автоматизації й
роботизації всіх сфер і галузей виробництва та керування.
5.
Здійснюються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких є розширення
сфери інформаційної діяльності та послуг.
Інформаційному
суспільству властиві:
-єдиний інформаційний простір;
-домінування в економіці нових технологічних
укладів, що базуються на масовому використанні
мережевих інформаційних технологій, ерспективних засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій - провідна
роль інформаційних ресурсів у забезпеченні сталого поступального розвитку
суспільства;
- зростання
ролі інфраструктури (телекомунікаційної, транспортної, організаційної) в системі суспільного виробництва і
посилення тенденцій до спільного функціонування в економіці інформаційних і грошових
потоків;
- фактичне
задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах;
-високий
рівень освіти, обумовлений розширенням
можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному та
регіональному рівнях, і, відповідно, підвищення ролі кваліфікації,
професіоналізму і здібностей до творчості як
найважливіших характеристик праці;
-висока значущість проблем забезпечення
інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави, наявність ефектівної системи забезпечення прав громадян і
соціальних інститутів на
вільне одержання, розповсюдження і використання інформації
Людина інформаційного суспільства володіє
інформаційною культурою і має володіти основними типами інформаційних умінь (окреслені
оперативною групою SCONUL (Society of College, National and Universities
Libraries, Товариством бібліотек, коледжів, національних та університетських
бібліотек):
1.Усвідомлювати потребу в інформації.
2.Визначатися, яким чином можна заповнити «пробіл» у інформації:
- Завдяки знанню відповідних видів ресурсів (друкованих та цифрових);
-Завдяки відбору ресурсів формувати адекватні завдання;
- Завдяки здатності розуміти ті обставини, які впливають на доступність джерел умови.
3. Конструювати стратегії виявлення інформації:
- чітко усвідомлювати, яку інформацію потрібно виявити;
- розробляти систематичні методи, які підходять для задоволення цієї вимоги;
- розуміти принципи конструювання і створення баз даних;
4. Шукати і отримувати доступ до інформації:
- розробляти відповідні техніки пошуку;
- використовувати комунікативні та інформаційні технології,
включаючи міжнародні академічні мережі;
- використовувати відповідні бібліографічні та анотаційні
служби, індекси цитування та бази даних;
- використовувати методи підвищення обізнаності, бути в курсі сучасних даних;
5. Порівнювати і оцінювати інформацію, отриману з різних джерел:
- розуміти, що інформація може бути представлена упереджено, усвідомлювати значення наукових авторитетів;
- мати уяву про процес реферування наукових публікацій;
- знати способи вилучення необхідної інформації з інформаційного
простору;
6. Організовувати, застосовувати і передавати інформацію різними способами, відповідно до існуючої ситуації:
- створювати бібліографічні посилання;
- створювати особисту бібліографічну систему;
бібліотек):
1.Усвідомлювати потребу в інформації.
2.Визначатися, яким чином можна заповнити «пробіл» у інформації:
- Завдяки знанню відповідних видів ресурсів (друкованих та цифрових);
-Завдяки відбору ресурсів формувати адекватні завдання;
- Завдяки здатності розуміти ті обставини, які впливають на доступність джерел умови.
3. Конструювати стратегії виявлення інформації:
- чітко усвідомлювати, яку інформацію потрібно виявити;
- розробляти систематичні методи, які підходять для задоволення цієї вимоги;
- розуміти принципи конструювання і створення баз даних;
4. Шукати і отримувати доступ до інформації:
- розробляти відповідні техніки пошуку;
- використовувати комунікативні та інформаційні технології,
включаючи міжнародні академічні мережі;
- використовувати відповідні бібліографічні та анотаційні
служби, індекси цитування та бази даних;
- використовувати методи підвищення обізнаності, бути в курсі сучасних даних;
5. Порівнювати і оцінювати інформацію, отриману з різних джерел:
- розуміти, що інформація може бути представлена упереджено, усвідомлювати значення наукових авторитетів;
- мати уяву про процес реферування наукових публікацій;
- знати способи вилучення необхідної інформації з інформаційного
простору;
6. Організовувати, застосовувати і передавати інформацію різними способами, відповідно до існуючої ситуації:
- створювати бібліографічні посилання;
- створювати особисту бібліографічну систему;
- застосовувати інформацію для вирішення нагальних проблем;
- ефективно передавати інформацію за допомогою відповідних посередників;
- знати про проблеми авторських прав і плагіату;
7. Синтезувати і збирати існуючу інформацію, створюючи на її основі нове знання.
Цей список варто доповнити вміннями комунікації в інформаційному
просторі і володінням комп'ютерною грамотністю.
Все вищеперераховане має базуватися на усвідомленні ролі інформації
у суспільстві, знанні законів інформаційного середовища і розумінні свого місця в ній, володінні новими інформаційними технологіями.
- ефективно передавати інформацію за допомогою відповідних посередників;
- знати про проблеми авторських прав і плагіату;
7. Синтезувати і збирати існуючу інформацію, створюючи на її основі нове знання.
Цей список варто доповнити вміннями комунікації в інформаційному
просторі і володінням комп'ютерною грамотністю.
Все вищеперераховане має базуватися на усвідомленні ролі інформації
у суспільстві, знанні законів інформаційного середовища і розумінні свого місця в ній, володінні новими інформаційними технологіями.
Завдання студентам: письмово охороктеризувати складові запропонованого інструментарію.
Рис. Інструментарій керівника ВНЗ
Закон України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки"
26 квітня 2011
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.
II.
ЗАВДАННЯ, ЦІЛІ ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
Основним завданням розвитку інформаційного суспільства в Україні є сприяння кожній людині на засадах широкого використання сучасних ІКТ можливостей створювати інформацію і знання, користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати повною мірою реалізовуючи свій потенціал, підвищуючи якість свого життя і сприяючи сталому розвитку країни на основі цілей і принципів, проголошених Організацією Об'єднаних Націй, принципів (995_c57) та Плану дій, напрацьованих на Всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003 року; Туніс, листопад 2005 року) та Постанови Верховної Ради України від 1 грудня 2005 року "Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні" (3175-15).
Розвиток
інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх ІКТ в усі сфери
суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого
самоврядування визначається одним з пріоритетних напрямів державної політики.
1. Основні стратегічні
цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні:
прискорення розробки та впровадження новітніх
конкурентоспроможних ІКТ в усі сфери суспільного життя, зокрема в України і в
діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
забезпечення
комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом
створення системи освіти, на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно
розвиненої особистості;
розвиток
національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція із світовою
інфраструктурою;
державна
підтримка нових "електронних" секторів економіки (торгівлі, надання
фінансових і банківських послуг тощо);
створення
загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я,
освіти, науки, культури, охорони довкілля;
збереження
культурної спадщини України шляхом її електронного документування;
державна
підтримка використання новітніх ІКТ засобами масової інформації;
використання
ІКТ для вдосконалення державного управління, відносин між державою і
громадянами, становлення електронних форм взаємодії між органами державної
влади та органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами;
досягнення
ефективної участі всіх регіонів у процесах становлення інформаційного
суспільства шляхом децентралізації та підтримки регіональних і місцевих
ініціатив;
захист
інформаційних прав громадян, насамперед щодо інформації, захисту інформації про
особу, підтримки демократичних інститутів та мінімізації ризику
"інформаційної нерівності";
вдосконалення
законодавства з регулювання інформаційних відносин;
покращення
стану інформаційної безпеки в умовах використання новітніх ІКТ.
3. Основними напрямами розвитку
інформаційного суспільства в Україні визначити:
формування та
впровадження правових, організаційних, науково-технічних, економічних,
фінансових, технологічних, умов розвитку інформаційного суспільства в Україні з
урахуванням світових тенденцій;
забезпечення
вільного доступу населення до телекомунікаційних послуг, зокрема до мережі
Інтернет, ІКТ та інформаційних ресурсів;
надання кожній
людині можливості для здобуття знань, умінь і навичок з використанням ІКТ під
час навчання, виховання та професійної підготовки;
створення умов
для забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності усіх верств
населення, створення системи мотивацій щодо впровадження і використання ІКТ для
формування широкого попиту на такі технології в усіх сферах життя суспільства.
Пріоритетність
науково-технічного та інноваційного розвитку України потребує зокрема:
впровадження ІКТ в усі сфери життєдіяльності суспільства
та держави;
координації та
консолідації зусиль держави, бізнесу і суспільства щодо реалізації Основних
засад та завдань з розвитку інформаційного суспільства в Україні;
узгодженості
загальнодержавних, галузевих, регіональних програм та бізнес-проектів у сфері
розвитку і використання ІКТ;
удосконалення
координації діяльності органів державної влади та органів місцевого
самоврядування щодо створення елементів інформаційної інфраструктури, зокрема
при побудові корпоративних інформаційно-аналітичних систем;
надання державної
підтримки та стимулювання впровадження ІКТ в освіту, науку, бізнес,
виробництво, ринок цінних паперів, біржі (товарні, сільськогосподарські та
інші) тощо.
8. Підготовка людини
для роботи в інформаційному суспільстві
Однією з головних умов успішної реалізації Основних засад є забезпечення навчання, виховання, професійної підготовки людини для роботи в інформаційному суспільстві. Для цього необхідно:
розвивати
національний науково-освітній простір, який ґрунтуватиметься на об'єднанні
різних національних багатоцільових інформаційно-комунікаційних систем;
розробити
методологічне забезпечення використання комп'ютерних мультимедійних технологій
при викладанні шкільних предметів та дисциплін, врахування в системах навчання
студентів педагогічних вищих навчальних закладів і перепідготовки вчителів
особливостей роботи з ІКТ;
забезпечити
пріоритетність підготовки фахівців з ІКТ;
вдосконалити
навчальні плани, відкрити нові спеціальності з новітніх ІКТ, втілити принцип
"освіта протягом усього життя";
створити
системи дистанційного навчання та забезпечити на їх основі ефективне
впровадження і використання ІКТ на всіх освітніх рівнях усіх форм навчання;
забезпечити на
відповідному рівні навчальні заклади та наукові установи сучасними економічними
та ефективними засобами ІКТ і необхідними інформаційними ресурсами;
забезпечити
вільний доступ до засобів ІКТ та інформаційних ресурсів, особливо у сільській
місцевості та важкодоступних населених пунктах;
підвищити на
засадах співпраці приватного сектору економіки та органів місцевого
самоврядування комп'ютерну грамотність населення, зокрема пенсіонерів,
малозабезпечених, людей, що потребують соціальної допомоги та реабілітації,
селян;
забезпечити
розвиток національної науково-освітньої інформаційної мережі та інформаційних
ресурсів за головними галузями знань, її приєднання, зокрема, до європейських
науково-освітніх мереж.
Немає коментарів:
Дописати коментар