Професійні інформаційні комп'ютерні технології для створення рекламно- інформаційної продукції освітньої діяльності та соціально-значущих матеріалів

Тема 1. Професійні інформаційні комп'ютерні технології для створення рекламно- інформаційної продукції освітньої діяльності та соціально-значущих матеріалів

РОЗРОБКА ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІХ МАТЕРІАЛІВ В РАМКАХ ЗДІЙСНЕННЯ РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

Питання здійснення рекламно-інформаційної діяльності в соціальній сфері наразі є актуальним як для світової спільноти загалом, так і для українського суспільства зокрема. Потребує уваги не лише питання фінансового та правового забезпечення здійснення даного виду діяльності, а й питання продуманої та правильної підготовки інформаційно-освітніх
матеріалів. 
Найпершим «замовником» на рекламу були представники релігії (волхви, жерці, згодом священики, цілі Церкви – релігії — як організації та адміністративні структури), згодом, з появою та розвитком держави, не меншою мірою і представники світської влади і сама держава, зокрема в частині утвердження позицій верховних і менших володарів та у військовій справі. Очевидно, що паралельно з державою на рекламу починали претендувати і купці, що було зумовлено виникненням міжплеменних та міждержавних торгових стосунків, але саме ця сфера важче піддається дослідженням саме через той факт, що чільники давніх держав і менших організаційно-адміністративних утворень (наприклад, міста-держави, міста з магдебурзьким правом) набагато активніше працювали на просування свого бренду в стратегічному розумінні, і відповідно, на формування сталого іміджу «мужів, що зробили істотний внесок в історію людства». Тут основним чинником створення реклами виступають власні амбіції, близькі до славолюбства, а інструментом – усна і згодом письмова література, зокрема героїчні пісні та оди, життєписи.
Саме вони є запорукою успіху втілення в життя ідей та прагнень творців рекламних звернень некомерційного характеру. Найчастіше репрезентація рекламно-освітніх матеріалів відбувається в рамках проведення різного роду рекламно-інформаційних кампаній на соціальну тематику. Реалізація таких заходів передбачає перш за все створення
рекламного образу та представлення його споживачеві за допомогою різних джерел та носіїв інформаційної продукції.

Завдання студентам: Визначте відмінності між піаром і рекламою. Грунтовну відповідь надішліть викладачу. 

Працюючи над обробкою інформації та створенням образу майбутньої рекламно-інформаційної кампанії, слід пам’ятати з якою метою вона демонструється, з яких причин це відбувається та хто є її потенційними споживачами. Від цього залежить як, де, коли та ким буде репрезентована інформація. Серйозне ставлення до інформації, яку планується

висвітлити в інформаційно-освітніх матеріалах, передбачає глибоку оцінку контексту, в котрому вона буде представлена. Враховуючи те, що створення інформаційних матеріалів є, перш за все, творчим процесом, зауважимо, що все ж воно потребує дотримання чіткої послідовності виконання наступних етапів:
1. Оцінка ситуації, яка склалася в суспільстві стосовно стану розвитку певної соціальної проблеми та шляхів її вирішення. Виконання даного завдання передбачає отримання та аналізбазової інформації щодо рівня обізнаності цільової аудиторії з певної проблеми, вивченняустановок, навичок групи людей, котрі є найбільш схильними до негативного впливу
проблеми). Дані, отримані в результаті вивчення ситуації ще до моменту розробки інформаційних матеріалів, є необхідними для здійснення оцінки ступеня впливу інформаційного втручання та доведення його ефективності в подальшому.
2. Визначення теми та цілей інформаційно-освітніх матеріалів, які планується
використати в ході здійснення рекламно-інформаційної діяльності в соціальній сфері. Варто зазначити, що цілі рекламно-освітніх матеріалів формулюються на основі даних, отриманих в результаті здійснення першого етапу, але вони не є цілком тотожними з цілями рекламноінформаційної кампанії, в рамках якої створюються. Ціль рекламно-освітнього матеріалу
описує бажану дію, виконання якої очікується від представників цільової аудиторії як результат сприйняття та засвоєння такого матеріалу. Ступінь досягнення цілі рекламноосвітніх матеріалів встановлюється за допомогою індикаторів – того, що об’єктивно може засвідчити зміни, які виникли в поведінці представників цільової аудиторії внаслідок
інформаційного впливу даних матеріалів.
3. Розробка змісту ключового рекламно-інформаційного звернення, здатного в стислому вигляді передати суть даних, висвітлених в інформаційно-освітніх матеріалах. Ключове звернення – це одна, основна думка, внутрішній монолог представника цільової аудиторії після контакту з матеріалами рекламно-інформаційного звернення. Тобто, це короткий, структурований виклад того, що цільова аудиторія повинна зрозуміти в результаті інформаційного втручання. Зміст ключового звернення залежить від цільової аудиторії, моральних цінностей її представників, потенційних перешкод на шляху донесення до неї суті рекламно-освітньої інформації та мети інформаційного впливу. Структура ключового звернення передбачає заклик до дії, обіцянку позитивного результату та аргументацію стосовно отримання даного позитивного результату. Трансформація ключового звернення в слова, зображення та звуки є процесом створення рекламно-освітніх матеріалів. Даний процес передбачає створення візуально привабливих форм, зрозумілого та цікавого текстуаудиторії дає можливість визначити потенційні місця для репрезентування інформації
суспільно корисного, некомерційного характеру.

4. Визначення шляхів розповсюдження інформаційно-освітніх матеріалів. Виконання даного завдання передбачає вибір найоптимальніших рекламно-інформаційних носіїв для розміщення рекламно-освітньої інформації залежно від раніше визначених місць та спираючись на аналіз умов перебування в них представників цільової аудиторії.

5. Розробка плану розповсюдження інформаційно-освітніх матеріалів. План
розповсюдження – це визначення способів донесення інформації до споживача. План розповсюдження включає себе часовий поетапний графік, в якому зазначається опис методів репрезентування рекламно-освітньої інформації в раніше визначених місцях.

6. Створення чернетки інформаційно-освітніх матеріалів. Даний етап передбачає підготовку рекламно-освітнього тексту, розробку дизайну та виготовлення макету.

7. Тестова перевірка інформаційно-освітніх матеріалів. Метою даного етапу є перевірка коректності, грамотності та дієвості розроблених рекламно-інформаційних звернень. Для проведення тестування можуть бути використані такі методи, як проведення фокус-груп з представниками цільової аудиторії, індивідуальне опитування, анкетування.
8. Виготовлення інформаційно-освітніх матеріалів.

9. Розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів.
10. Моніторинг та оцінка ефективності розроблених інформаційно-освітніх матеріалів. Метою здійснення даного етапу є отримання інформації про те наскільки вдало рекламноосвітні матеріали були створені, як використовуються, наскільки є корисними для цільової аудиторії, наскільки ефективним було їх розповсюдження, наскільки вдало було витрачені кошти на їх створення та поширення. Впровадження в життя останнього етапу допомагає розробникам рекламно-освітніх матеріалів побачити свої успіхи та прорахунки й таким чином скорегувати свою подальшу роботу. Як висновок зазначимо, що всі з перелічених етапів покликані зробити інформаційний процес в соціальній сфері якомога ефективнішим.

Ви не змогли визначити різницяю між піаром і рекламою?
Тоді загляньте сюди.

Запишіть до свого  записничка у "хмарах": Як провести піар кампанію.

Піар-кампанія - комплексний захід, під час якого в рамках єдиної концепції та відповідно до одного загальному плану використовуються різні технології впливу на громадську думку в різних цільових аудиторіях. Це формування іміджу тієї чи іншої людини, продукту, послуги тощо.

Вам знадобиться

• - комп'ютери та ноутбуки з виходом в інтернет;

• - телефони;

• - щоденники;

• - поліграфічна продукція (візитки, листівки, буклети тощо);

• - сувенірна та промо-продукція (вироби з логотипом, пробники.);

• - приміщення для проведення заходів.
• 
  

Інструкція

1 Дослідіть, ідентифікуйте стан цільової аудиторії. Глибоко проаналізуйте настрій і очікування представників спільнот. На даному етапі важливий психологічний підхід.

2 Визначте проблемні ситуації, які можуть виникнути при проведенні піар-кампанії. Знайдіть логічну опору, на якій будуватиметься піар-кампанія. Проаналізуйте так званий піар-ландшафт - безліч взаємопов'язаних акцій у сфері суспільних відносин, спрямованих на одну цільову аудиторію. Пам'ятайте, що вашу компанію повинні помічати і відрізняти від інших. Отже, тут уже потрібно творчий підхід.

3 Приділіть увагу «режисурі» комунікацій, організації групової поведінки. Тут потрібен соціальний підхід.

4 Спроектуйте і розплануйте кампанію. Фахівці називають це «програмуванням» піар-кампанії. Зверніть увагу на такі позиції, як стратегічне планування (виділіть основну та проміжні цілі і подивіться на кампанію «поглядом верховного головнокомандувача»). При цьому приділіть належну увагу і оперативним планом; в даному випадку стратегічні цілі будуть конкретизовані в певних часових рамках і розподілені по циклах розвитку і сходами вирішення маркетингових завдань.

5 Зафіксуйте необхідні типи піар-звернень та каналів доставки інформації до аудиторії (подивіться на піар-компанію «поглядом командуючого фронтом»).

6 Складіть план-графік і ситуативний план, який допоможе вам вирішувати несподівано виникаючі завдання (подивіться на піар-компанію «поглядом командира роти або взводу»). Зафіксуйте час організації компанії, місце її проведення, фінансування, склад виконавців тощо.

7 Оцініть проміжні результати. Основні методи - соціологічне опитування, моніторинг ЗМІ, формування фокус-груп (по 12-15 осіб) і навіть просто метод спостереження. Скорегуйте подальші дії в залежності від підсумків.

Творчий проект. Сплануйте і розробіть піар-компанію профорієнтації випускників шкіл м.Обухова Київської області до вступу на навчання в НУБіП.

Тема 2 : " Вступ. Імідж-аутопрезентація. Суть, мета, структура і завдання курсу"(1 год.)

Лекційно-тематичний виклад

План 1. Імідж-аутопрезентація (знайомство): творче ім’я, версія, конструювання. Коментар-доповнення версій.
2. Суть, мета, завдання і структура курсу. 
3. Огляд основних і додаткових джерел вивчення дисципліни 
4. Вхідний тест-контроль.

Дисципліна "Реклама інформаційної продукції" є новою..

Отже, мета і завдання курсу – з’ясування видів і форм інформаційної продукції у контексті інформаційного ринку, основних маркетингових комунікацій, типів і видів та форм реклами, творчих підходів у рекламування газет, програм, редакцій, видавництв, сайтів, творів, баз даних, книг тощо.

У ході навчання студенти мають вивчити та засвоїти: 
- основні поняття інформаційного ринку; 
- види та форми інформаційної продукції; 
- основні рекламні поняття, терміни та визначення; 
- функції реклами у суспільстві; 
- типи, види реклами та їх форми і жанри; 
- діяльність учасників рекламного ринку та бізнесу; 
- креативні технології та ефективні прийоми рекламування інформпродукції...

У результаті опанування дисципліни, особливо на лабораторних заняттях, студенти мають навчитися: 
- обирати відповідні типи, види, форми і жанри рекламування для певної інформаційної продукції; 
- створювати фахові оригінал-макети рекламного оголошення, повідомлення, імідж-модуля інформпродукції; 
- писати телевізійні і радійні сценарії роликів, спотів, джинглів тощо; 
- продукувати ефективний текст та зображення; 
- оптимально вибирати і застосовувати творчі технології у рекламування тощо.

Практичне завдання курсу – уміти застосовувати студентами набуті знання, уміння і навички у практичному рекламуванні інформаційної продукції.

Самостійна робота студентам. Визначити "Концепт імідж-аутопрезентації".
Навести приклади.

Лекційно-тематичний виклад 2.

План 1. Поняття "Інформаційний простір".

2. Поняття "Інформаційний ринок".

3. "Інформація" та "Інформаційна продукція".

4. Інформаційні ресурси.

5. Суб’єкти інформаційного простору та ринку.

6. Державні інформаційні юридичні особи.

7. Недержавні інформаційні організації.

8. Фізичні особи як суб’єкти інформаційного простору та ринку.

9. Основні межі (параметри) національного інформ. простору та ринку.

10. Інформаційна власність України.

Важливу складову соціально-економічного поступу країни займає розвиток інформаційного простору, зокрема, інформаційна діяльність та поширення зображально-звукової і друкованої інформації. Згідно з українським законодавством, національний інформаційний простір України складається з організаційної, адміністративної, матеріально-технічної, творчої структури та суб’єктів створення, виробництва, зберігання, поширення, розміщення і охорони інформаційної продукції; протяжності, розповсюдження інформації та інформаційного зв’язку і його забезпечення по горизонталі і вертикалі на території держави та за її межами за допомогою всіх компонентів системи та мережі і засобів зв’язку.

Під інформаційним простором розуміється: 
юридично – склад суб’єктів (учасників) інформаційної сфери, їх функціонування та зміст діяльності, на що поширюється юрисдикція України; 
територіально – просторова територія України та інша площа, яка за законами України і міжнародними угодами є зоною діяльності суб’єктів національного інформаційного простору країни та розміщення на них матеріально-технічної бази; 
фізично-майново – сукупність матеріально-технічних об’єктів, матеріально та інтелектуально-інформаційна власність суб’єктів національного інформаційного простору, включаючи власність його зарубіжних суб’єктів на території України.

Тобто, національний інформаційний простір можна визначити як сферу виробництва, поширення, розміщення і охорони інформації та діяльності суб’єктів інфраструктури на основі інтелектуальної, матеріально-технічної бази у межах державної території та іншої площі, на що поширюється юрисдикція.

Під інформаційним ринком України розуміється середовище, де здійснюється виробництво, купівля/продаж, поширення, обмін інформаційного продукту. Звідси зрозуміло, що інформаційний ринок є своєрідною складовою інформаційного простору.

У загальне поняття "Інформаційний ринок" входять галузеві комерційні ринки: мас-медійний ( телевізійний, пресовий, радійний), рекламний, книжний, інтернетівський тощо...

Інформація, за українським законодавством, - це відомості про осіб (фізичних і юридичних), предмети, факти, події, явища і процеси, - незалежно від форми їхньої репрезентації.

Інформаційну продукцію можна визначити як відомості, твори, програми, видання, теле-радіоканали ,сайти, бази і банки даних та інша документована інформація, підготовлена згідно з потребами користувачів у формі товару для поширення чи реалізації( диски, відео-аудіокасети, книги, публікації тощо).

Інформаційні послуги (Іnformation Service) – послуги, орієнтовані на задоволення інформаційних потреб корстувачів через надання їм інформаційного продукту на певних умовах.

Спеціалізована інформація - відомості, що надаються на замовлення користувача і за рахунок його коштів.

Українське чинне інформаційне законодавство не дає повного юридичного трактування поняття "національні інформаційні ресурси" (ІР), а без теоретично і юридично обгрунтованого визначення понятійного апарату формування як системи національних інформаційних ресурсів, так і державного управління цією системою є проблематичним. У ст. 1-й Закону України "Про національну програму приватизації" інформаційний ресурс визначено як "сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)". Як бачимо, явно звужене тлумачення. На думку вітчизняних дослідників Канигіна Ю.М., Калитича Г.І., інформаційний ресурс – це доступні для безпосереднього використання дані й знання, невід’ємною характеристикою яких є їхня прагматична цінність, що визначається практичними потребами в їхньому матеріально-енергетичному уречевленні в інтересах вирішення певних практичних завдань. Інформаційний ресурс є інтелектуальним ресурсом, результатом колективної творчості й головна складність у розмінні його природи і функцій полягає у розкритті механізму переходу "знань в силу", тобто, у практичну дію, способів його впливу на фактори розвитку людства. Отже, аналізуючи вже заявлені підходи до ІР, можна запропонувати вам таке тлумачення поняття "національні інформаційні ресурси":

"Національні інформаційні ресурси – це сукупний результат інтелектуальної діяльності в усіх сферах життя людини, суспільства і держави, зафіксовані на матеріальних носіях інформації як знання, бази і банки даних, окремі документи і їх масиви, усі види архіві, бібліотеки, музейні фонди, книгосховища тощо, які містять дані, відомості і знання, що є об’єктом права власності будь-якого суб’єкта України і мають споживчу цінність( економічну, політичну, наукову, соціокультурну, освітню, ринкову, оборонну, історичну, інформаційну та іншу).

Національні інформаційні ресурси – це надбання нації, народу і на них поширюється юрисдикція України.

Суб’єктами (діючими юридичними (фізичними) особами) національного інформаційного простору та інформаційного ринку є: 
- державні засоби масової інформації ( телебачення, преса, радіомовлення, інтернет-видання); 
- недержавні засоби масової інформації; 
- державні інформаційні агентства; 
- недержавні інформаційні агентства; 
- державні та недержавні організації, центри, служби збирання, зберігання, дослідження та поширення статистичної, економічної, соціологічної та іншої соціально-суспільно важливої інформації; 
- спеціальні галузеві та міжвідомчі (банково-інформаційні, довідкові, проблемні, політичні, соціологічні тощо) установи (інститути), центри (бюро) наукової, науково-технічної (та іншої) інформації; 
- інформаційні служби органів державної влади; 
- видавництва всіх видів і форм власності; 
- професійні творчі об’єднання громадян у галузях науки, літератури і мистецтва, поліграфії, реклами і маркетингу. Винахідницької та раціоналізаторської діяльності, збереження і охорони історико-культурної спадщини (творчі спілки, асоціації, товариства) тощо; 
- виставкові організації, центри та інші експоплази; 
- бібліотечні, музейні, клубні та інші культурно-мистецькі та просвітницькі організації, які займаються інформаційною діяльністю; 
- продакшн-студії(виробництва)/компанії та поліграфічні підприємства; 
- підприємства та інше матеріально-технічне забезпечення життєздатності національного інформаційного простору, збирання, дослідження та поширення інформації; 
- торговельні та інші установи з розповсюдження книжкової продукції і преси; 
- закордонні і міжнародні організації, представництва, спільні підприємства (нерезиденти), зареєстровані в Україні; 
- органи захисту державних таємниць, національного інформаційного простору та охорони інформації; 
- зарубіжні філії (представництва) суб’єктів національного інформаційного простору України; 
- інші організації, причетні до збирання, зберігання, дослідження поширення інформації; 
- фізична особа - громадянин України, а також іноземець, котра у встановленому українським законодавством порядку займається інформаційною діяльністю.

Суб’єкти українського національного інформаційного простору в діяльності на зарубіжній території можуть бути одночасно суб’єктами національного інформаційного простору країни перебування (діяльності), якщо її законодавством передбачається такий статус інодержавних інформаційних організацій, їхніх представництв.

Межі (параметри) національного інформаційного простору можуть частково накладатися на національний інформаційний простір іншої держави, особливо у прикордонних місцевостях ( адже електромагнітні, для прикладу, хвилі не знають кордонів).

Проблема суверенітету і цілісності національного інформаційного простору України особливо гостро постала в сучасних умовах. Україна здійснює повний суверенітет у національному інформаційному просторі на своїй території – з позицій суверенітету національного інформаційного простору на основі Конституції України та на підставі міждержавних угод з дотриманням законів країни перебування захищає свободу діяльності та інтереси його суб’єктів, які діють в інших країнах.

Національний простір України – цілісний. Будь-яка спроба відторгнення частини національного інформаційного простору і підпорядкування її в юридичному, територіальному, змістовному, фізично-майновому варіанті законодавству та політиці іншої держави – припиняється і переслідується згідно з Конституцією країни та українським законодавством.

Інформаційну власність України становить сукупна інформаційна продукція (своєрідний ВІП): 
- яка створена суб’єктами національного інформаційного простору України; 
- що придбана у виробників (власників) інформації, які не є суб’єктами національного інформаційного простору, у встановленому законодавством порядку; 
- вироблена та в законному порядку придбана громадянами України, якщо вона становить інформаційно-культурну цінність суспільного значення.

Інформаційна власність України охороняється державою. Вивезення, поширення цієї інформаційної продукції, передача прав на неї за межами України здійснюються на підставі українського законодавства про інформацію, пресу, телебачення і радіомовлення, про культуру, охорону державних таємниць та згідно зі спеціальними міждержавними угодами (контрактами), митним нормами чи актами.